«Дім без книги – день
без сонця»
Я, бібліотека, книга.
Маленька,
мила Батьківщина... Вона у кожного своя, неповторна, тільки така і все. Тільки
моя. Недоторкана і ніжна, лагідна і мила, тепла і, така, що єдина в світі.
Моя
маленька Батьківщина, отчий край. А в тому краї є щось таке, що зрозуміле
тільки тобі, той куточок, який є таємницею і всесвітом для всіх. Для когось
- це верба біля стежини, де колись малим
заснув на сухому духмяному сіні, а досі хочеться побачити ті сни. Для іншого –
це дідусева яблуня, яка пахне тільки для тебе і росте вона схожою на тебе, і
солодкі яблука тільки для тебе.
А де
ж мій такий куточок? Ви не повірите: він ось тут, в приміщенні маленької сільської бібліотеки. Коли я зайшла
сюди вперше, у мене перехопило подих. Тут час лине по іншому. Ні, хвилини,
години відліковують миті, та все ж якось по
іншому, зі сторони чи що. Тут витає якийсь таємничий дух, який обіймає і
лагідно несе мене в чарівний – чарівний світ. Тут не так
дихається, тут не так ходиться, тут навіть пахне по іншому. Цей мій казковий світ книжкових полиць. Я
люблю мандрувати у книжковому всесвіті, зливатися з книгою в одне ціле,
переживати з героями їх пригоди, подвиги, злети і кохання. Тут я торкаюся до істин
буття, тут я довідуюся про казкові
світи, тут я живу іншим життям.
Це
мій куточок у рідному краї - моя
бібліотека з тишею та незмінним бібліотекарем Штондою Тамарою Олександрівною,
яка ніби водить мене нескінченим та
дивовижним світом, ім’я якого –
слово!
Михолат Оля, учасниця
другого туру обласного конкурсу
„Кращий
молодий читач Полтавщини - 2006”
