Сільський бібліотекар Штонда Т.О.

Сценарій до дня жертв голодомору

Бібліотекар Штонда Т.О.: Діти, сьогодні ми перегорнемо сторінки нашої історії. Вона - бездонна, невичерпна криниця духу, мудрості, перемог і страждань. Кожен народ має свою власну історію. Глибоку і прозору або замулену і прикидану. Але має. Яку створив.

З нашої криниці належить вичерпати багато солоної від горя і сліз води. Бо на долю народу випало страшне випробування - голод 1932-33 років. Світ мав би розколотися надвоє, сонце мало б перестати сходити, земля - перевернутися від того, що було. Але цього не сталося. Ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами і надіями, ми - єдині спадкоємці всього , що було. А був голод і забути про нього - великий гріх. Простити - теж. Усе має бути назване своїм іменем: брехня-брехнею, злочин - злочином. Прах мільйонів замучених від голоду в Україні стукає в наші серця. Таке ніколи не повинно повторитися. Це наше громадянське завдання скликати живих, небезпам’ятних до тих сіл і хуторів, до тих криниць та спільних ям, куди скидали десятками і сотнями виснажені тіла наших з вами близьких і рідних. І наскидали їх понад 8 млн.- єгипетські піраміди горя та мук на родючих чорноземах України.

Це не в біблейській діялось пустині,

 не в лігвищі античного циклопа-

це діялося в першій половині

мого століття... на очах Європи,

 на нашій чорноземній Україні!

Важко уявити, що тут, на Україні,   в центрі Європи, на  всеплодящих чорноземах шанованої світом житниці, просто поля, на шляхах, у холодних хатах і на лавицях промерзлих вокзалів, поодинці і сім’ями, вилягали роди і села. Голод забирав тих, хто за шмат хліба не доносив на брата, не виривав окраєць хліба з дитячих голодних ротів, не вмів торгувати святинею, красти, вбивати, аби вижити.

Голіздра Анна: Це було не стихійне лихо, а підготовлений голодомор. У 1933 році Сталін, говорячи про підсумки першої п'ятирічки, заявив: "Ми безперечно досягли того, що матеріальне становище робітників і селян поліпшується у нас з року в рік. У цьому можуть сумніватися хіба що тільки запеклі вороги Радянської влади." Після цієї заяви мало хто міг висловити іншу точку зору. А становище на Україні було катастрофічне.

У той рік заніміли зозулі,

 Накувавщи знедолений вік,

 Наші нога розпухлі узули

В кирзяки - різаки у той рік.

У той рік мати рідну дитину

 Клала в яму, копнувши під бік

Без труни, загорнувши в ряднину,,,

 А на ранок помер чоловік

І невтому, трудягу старого,

Без хреста повели у той бік

 І кістьми забіліли дороги.

Голіздра Наталія: Протягом січня листопада 1930 року в Україні було заготовлено 400 млн. пудів хліба. У 1931 році республіка повинна була здати стільки ж зерна, хоч посуха знищила врожай на 20%. Шляхом реквізиції було зібрано 380 млн. пудів зерна, половина - з посівного фонду. У 1932 році - 132 млн. пудів. Восени цього ж року під приводом зриву республікою хлібозаготівель в Україну виїхала надзвичайна комісія на чолі з В.Молотовим, яка перевила Україну на блокадне становище. Підрозділи військ НКВС блокували частину сіл та районів, а також кордони республіки.

Саме в цей час 7 серпня 1932 р. з’являється сумнозвісна Постанова ЦВК та РКК СРСР "Про охорону майна державних підприємств, колгоспів та кооперації і зміцнення суспільної власності". В народі він отримав назву "Закон про 5 колосків".

6 червня 1932 року була прийнята постанова партії про "чорні дошки", на які було записано 85 районів України. В цих районах конфісковувалися продовольчі і посівні фонди, припинялося постачання товарів, а на колгоспників обрушувалися репресії. Протягом одного року з лав КП(б)У виключено 100 тисяч чоловік. Вони були репресовані чи вислані.

Вірко Оксана: Історія не знає ще такого випадку, коли володарі нищили свій народ. Лише за 22 місяці штучного голоду було знищено 8 млн. українських селян. Пам'ятайте, що взимку 1932-33 р.р. Помирало в Україні 17 чоловік на хвилину, 25 тисяч щодня.

Голодне лихоліття, яке випало на долю українського народу, найболючіше вразило дітей. Вони виявилися найменш захищеними, не брали участь у колгоспному виробництві. А відтак не одержували рятівних 100-300 грамів хліба на працюючого. За переписом 1926 р., діти віком до 14 років становили 38% сільського населення, тобто більше його третини. Дітей віком до 4 років виявилося 16% - тобто у голодний 1933 рік їм мало виповнитися по 10 років. Та не судилося...

На вулиці лежить хлопчик років десяти.

"О, вже готовий!".

А у відповідь кволий дитячий голосок:

"Ні, я  ще не готовий. Я ще не вмер"

Я ще не вмер... Ще промінь в оці грає

 В четвер мені пішов 10-й рік.

 Хіба в такому віці помирають?

Ви тільки поверніть мене на бік.

 До вишеньки.

В колиску ясночолу

Я чую запах квітів. Я не вмер...

А небо стрімко падає додолу

Тримайте хтось

Хоча б за коси верб.

А житечко моє таке густе.

А мамина рука іще гаряча.

Вам стане соромно колись за те,

Та я вже цього не побачу...

Черненко Дмитро: Влітку 1931 року 180 районів не виконали план хлібозаготівлі. Через це було припинено централізоване постачання продуктів харчування для дитячих установ. Ось один з листів, що надійшов до ВУЦВКу у листопаді 1931 року:

"Просимо у вас допомоги, бо ми пропадаємо з голоду. Нам треба вчитися, а ми з голоду не можемо по світу ходити. Скоро наближаються жовтневі свята, нам треба радіти, а у нас з голоду в очах пожовкло, в шлунку болить від того сміття, яке нам дають. Ми надіємося, що радянська влада не дасть нам загинути."

Діти сподівалися на радянську владу, рідну комуністичну партію, які, власне, і спонукали до голодного животіння та масового вимирання дітей.

Левенець Віталій: Жахливим випробуванням став 1932 рік, впродовж якого масово гинули діти у містах і селах. Вони тихо помирали, не дочекавшись допомоги. Гинули без ліку і часу. У кожному з 55 тис. Сіл помирали сотні дітей, а скільки ненароджених, фізично і духовно понівечених. Селян довели до такого стану фізичного виснаження, що батьки забивали своїх дітей, аби прогодувати людським  м’ясом інших, які зосталися.

Вона зарубала свого

дворічного хлопчика і варила,

аби прогодувати решту дітей.

Скаламутився в неї розум,

    кричала тільки: "Ваня, Ваня, Ваня..."

Чуєш, Йванку!

Чуєш,кличе мама...

Одягнути чистеньку сорочку.

Білий день.

Така червона пляма.

Озовись загублений синочку!

Кличе світ

Тебе за свідка, Ваню!

Хоч одне розплющи, синку, очко...

Божевільна мама...

Біль...

Страждання...

Подивись загублений синочку.

Стративсь розум.

В ненажернім світі!

Господи ,сокира на пеньочку...

І голодні перепухлі діти.

Не вмирай, зарубаний синочку!

Голіздра Анна: На жаль, таких випадків було дуже багато. Збереглися архівні матеріали, які підтверджують масові випадки канібалізму і спогади очевидців.

Вони опубліковані на сторінках періодичної преси, вміщені у збірниках документів, художній літературі.

Існує багато описів виснажених і голодних дітей. Та найповніший з них подається у книзі Р Конквеста "Жнива скорботи"; " А селянські діти! Чи ви коли-небудь бачили газетні знімки дітей у німецьких таборах? Вони виглядали саме так: їхні голови були схожі на важкі м’ячі на тонких, як у лелек, шиях, і видно було кожну кістку їхніх рук і ніг, що виступали зі шкіри, і весь кістяк проступав зі шкіри, що виглядала як жовта марля. Дитячі обличчя були старі, зморені, ніби цим дітям було сімдесят років, А з початком весни вони вже зовсім не мали облич. Замість них були птахоподібні голови з клювами чи жаб’ячі голови з тонкими і довгими губами, а деякі з них нагадували риб з відкритими ротами. То не були людські обличчя." Це були радянські діти, і ті, що карали їх смертю, були радянські люди.

Голіздра Наталія: У більшості випадків діти вмирали вдома разом з родиною.

Звали її  Парасков"я.

 Помила дітей, натопила маковинням,

 закрила лядку, і до ранку всі померли.

Спіте діти, спіте любі

І не просинайтесь!

Вже не буде мучить згуба

Забере вас пташка райська.

Спіте міцно, спіте діти

Янгол Божий на порозі

Вже не буде їсти хтітись

І не будуть пухнуть нозі

Натопила маковинням,

Затулила лядку й комин

І в тумані темно-синім

Заспівала колискову.

Спи синочку, горе-паску

Засинай навіки доню.

То моя остання ласка

З материнської долоні.

Ще пограймось навперейми

В піжмурки з бідою.

Лельки!

Заховаємось од неї

У сиру земельку...

Вірко Оксана: Іноді діти гинули останніми і не мали ніякого уявлення, що їм робити. Найбільше вражають розповіді дітей. Так, семирічний хлопчик казав, що після того як його батько помер, а мати спухла так, що не могла ходити, вона веліла йому "піти та пошукати собі харчів", а іншому, 9-ти річному, мати наказала якось рятуватися, і обоє плакали, коли він лишав домівку.

Часом мати йшла з дому зі своєю уцілілою дитиною. "Жінка-селянка, одягнута у щось подібне до латаних мішків, з'явилася з бічної доріжки, - пише американський журналіст. Вона тягнула дитину років 3-4 за комірець дірявого пальта, як тягнуть важкий мішок. Вона втягнула дитину на головну вулицю. Тут вона опустила її в грязюку... Маленьке личко дитини було напухле і синє. З маленьких губ стікала піна. Руки та маленьке тільце спухли. То був якийсь клунок із частин людського тіла, кожна з яких була смертельно хвора, і все ж їх тримав разом подих життя."

Черненко Дмитро: Коли голод почав посилюватися, селяни відвозили своїх дітей до міст і залишали там у надії, що хтось пожаліє їх. Діти помирали за кілька днів...

А одне дівча підповзло і жалібно

просить: „Тьотю, відріжте мені пальчик,

я його з’їм, а то він не перекушується"

Є страсті Господні,

І страсті земні!

Чомусь їм немає кінця. ...

Дитячі ті пальчики

В тому вікні!

 Не перекушується.

Левенець Віталій: Були й інші небезпеки. У Полтаві, наприклад, злочинці влаштували справжню різню для дітей, на яку врешті надибало ДПУ.

Іноді   діти   виживали,   оскільки   потрапляли  у   більш-менш організовані групи. Так, на Харківському тракторному заводі всі недобудовані споруди зайняли безпритульні діти. Вони ловили котів та птахів, шукали у смітті риб’ячі голови або картоплинні лушпиння, жебрачили.

Про дитячі злочинні зграї на залізничних станціях звичайно зазначають, що вони складалися з 12-14 річних і навіть з 5-6 річних. Вони займалися головним чином дрібними крадіжками.

В інших дітей доля склалася інакше - багато з них асимілювалося серед кримінального елементу, так званих "урків". На початок 1940-х років налічувалося приблизно від півмільйона до мільйона осіб. Про молодшу їхню частину, що складали хлопці-підлітки, повідомляють, що це були найжахливіші злодії.

За офіційною статистикою 75% безпритульних дітей    приходили саме з села.

Голіздра Анна: У березні 1933 року на полтавському залізничному вокзалі спеціальний вагон перевели на бічну колію, і дітей, що юрмилися навколо у пошуках їжі, числом до 80, загнали до нього силою з намірами везти до колонії. їм дали сурогатної кави з підсмажених зернин і трохи хліба. Проте діти швидко померли, і їх довелося ховати неподалік. Це було настільки буденним, що ніхто не звернув на це жодної уваги.

Ще один документ, який свідчить про злочини більшовиків.

     "На Кіровоградщині, у спорудах місцевого ринку, був споруджений дитячий будинок. Під час голоду він був настільки переповнений селянськими дітьми, що їх відвезли до так званого "дитячого містечка", де вони жили просто неба. Вони не мали чого їсти і померли подалі від людського ока; причиною ж було названо "слабкість нервової системи". Кам’яна огорожа оточувала їх, і звідти було чути страшні нелюдські крики. Жінки хрестилися та тікали від цього страшного місця.”

Фізичне усунення, звичайне вбивство дітей було також можливим. Коли проблема безпритульності стала завеликою для місцевих урядовців, безпритульних почали розстрілювати у великих кількостях. У 1932 році вийшло конфіденційне розпорядження стріляти у дітей, які обкрадали вагони, що проходили транзитом. Але страчували не лише за крадіжки. У Лебединському дитячому центрі 76 дітей, які заразилися сапом від неякісної конини, було розстріляно.

Отож, "небажаних" дітей позбувалися за допомогою різних засобів. Повідомлялося також, що деяких з них топили в баржах на Дніпрі. Але більшість дітей загинуло від голоду. Існують більш-менш чіткі підрахунки кількості таких жертв.

Голіздра Наталія: У 1970 - ті роки радянський демограф-дисидент М.Максудов зазначав, що "не менше трьох мільйонів дітей, народжених між 1932 і 1934 роками, вмерли від голоду". Інший радянський дослідник оцінив число померлих від голоду дітей у 2,5 млн. чоловік. Перепис 1970 року виявив 12,4 млн. осіб, народжених між 1929 і 1931 роками, які вижили, і лише 8,4 млн., народжених між 1932 і 1934 роками.

Масштаби трагедії, яка винищувала цілі покоління, змусила замислитись уряд над остаточними наслідками голодомору, особливо серед дітей. 6 травня 1933 року ЦК КГТ(б)У прийняв постанову "Про боротьбу з дитячою безпритульністю." Знову з'явилася Всеукраїнська комісія для роботи з безпритульними дітьми. Вона займалася різними справами: створювала дитпритулки в селах, влаштовувала харчування дітей у школах, стримувала в’їзд безпритульних дітей до міст, притягувала до відповідальності осіб, що          не   допомагали   голодним   дітям,   вимагала   кошти   для працевлаштування підлітків, тощо.

Слід сказати, що заходи проти голоду, яких треба було вжити раніше, нарешті почалися впроваджуватися. У школах між дітьми розподілялися харчі - борошно, крупи та жир. Діти, які не померли до кінця травня 1933 року, залишилися жити.

Ти кажеш, не було голодомору?

І не було голодного села?

А бачив ти в селі пусту комору,

З якої зерно вимели до тла?

 Як навіть марево виймали з печі

І забирали прямо із горшків,

окрайці виривали з рук малечі

І з торбинок нужденних стариків?

Ти кажеш не було голодомору?

 Чому ж тоді, як був і урожай,

усе суціль викачували з двору,-

Греби, нічого людям не лишай!

Хто ж села вимерлі на Україні,

Російським людом поспіль заселяв?

Хто? На чиєму це лежить сумлінні?

Імперський молох світ нам затуляв!

Я бачив сам у ту зловісну пору

І пухлих, і померлих на шляхах.

І досі ще стоять мені в очах...

А кажеш - не було голодомору!

Бібліотекар Штонда Т.О.: Рівень цивілізованості суспільства визначається числом збережених людських життів, а рівень дикунства і варварства - кількістю свідомо убієнних співвітчизників.

Дати оцінку цим подіям - просто, зрозуміти - неможливо, та потрібно - пам’ятати! І не допустити, щоб коли-небудь дитяча ручка просила окрайця хліба на нашій багатій Україні Бо наші нащадки цього нам не простять.

На фоні жалобної мелодії звучить  "Молитва за убієнних голодом".

КАТЕРИНА МОТРИЧ

МОЛИТВА ЗА  УБІЄННИХ  ГОЛОДОМ

Хто се? Чий голос щоночі просить: «Хлібця! Хлібчика дай! Мамо, матусю, ненечко! Крихітку хлібця» Хто водить за мною запалими очима-криницями, очима, у які пере­пилися всі страждання, муки й скорботи роду людського і  розпинає душу мою на хресті  всевишньої  печалі? Чий же це мільйонноголосий стогін у мені? Хто щоночі будить, стогне, квилить. плаче і веде у холодну ріку, де розлилися не води, а сльози мого народу? У ній ні дна, ні берегів.

І знову вони йдуть щодня, щоднини, щоночі, мільйони тіней, мільйони тіней, прошкують небесним Чумацьким шляхом і повертають до мого серця... Ідуть українські Варвари - ­великомучениці, пригортають до грудей немовлят босо­ногі Богородиці в домотканих сорочках, пливуть Марії -  Оранти, святі Покрови роду нашого. Василі,  Івани, Петри,  янголи крізь мене летять. Лишають білий крик, білий зойк білих крил, що сходить у мені чорною-пречорною мукою.

Йдуть з осінніх боліт, із снігових заметів, із весняних дібров, і в білих розвеснених садах, на всіяних кульбабою лугах падають. Чи ж то я, чи моя пам'ять, а чи душа летить у ту весну і квилить -  голосить у Всесвіт? Кричу до мовчазного з разками пташиних ключів неба, до білих садів, схожих на велетенські мари, здіймаю руки до міся­ця, схожого на вогник воскової поминальної свічі, закликаю землю, на якій дотлівають свічі людського життя.  Міньйони погаслих свічок ...

«Небо! Поможи! Дай манни небесної нагодувати помираючих! Саде! Сотвори диво! Плоду дай помираючим! Місяцю! Сили дай помираючим! Земле! Жита дай, гречки дай, проса дай не в липні, , а у весняну пору дай!

Господи! Вседержителю наш! Чи ж ти осліп від горя і людських гріхів Поглянь  - червона орда знову жнивує на моїй землі. Глянь на ті покоси! Таких жнив, такого жнива світ не знав від сотворіння, таких покосів іще не бачили  ні Земля, ні Небо. Подивись на те різнотрав'я, на квіт, на пуп'янки, на...  Господи! Невже і там, у Твоєму раю є Україна, яку заселяєш віднині святими душами?!

Сину Божий! Ісусе Христе! Спасителю наш! Порятуй від голодної смерті народ мій, у якого дика сарана за­брала до зернини! Ти ж умів двома рибинами і п'ятьма хлібинами нагодувати п'ять тисяч.  Сотвори диво - наго­дуй! Порятуй!

Богородице! Матір наша небесна! Свята Покрово, пок­ровителько люду святоруського! Куди ж ви всі відійшли? Чого ж залишили мою землю і нарід мій на поталу чер­воних дияволів? Чи  ж не бачите, що вони доточують кров із могутнього українського дерева? Чи ж не бачите кри­ниці, повної українських сліз? Чи ж не бачите, що то не Україна вже,  а велетенська могила? Де ж ви сили небесні?»

І стояла Вона осліпла від горя, обдерта, сива, напівблаженна, мукою підпирала небо, моторошно роззирала­ся  Мати –Україна,  на велетенському хресті розіп'ята, й вишіптувала: «Дітоньки мої! Заждіть! Ось квасок, петру-шечка зійдуть. Вже ген зозуля маслечко колотить,  вже ген жита зеленіють, сади біліють.   Івани, Марії,  Тараси! Стривайте! Зачекайте1 Куди ж ви? Як же я без вас?»

Ганно! Ганно! Блаженна Ганно! Стеряна Ганно!  Дитя в казані зварила і як вовчиця рвала його зубами, і вила. Вила , вила, аж холонули далекі світи...

Прости, небо! Прости,  земле! Простіть, зорі!  Всі сили земні і небесні, простіть муку і божевілля мого народу? Ту моторошну дику ніч, усі  жахи, не бачені від сотворіння світу, простіть!

Нема. Зотліли.  Від'ячали ключами у небо.  Лише щоночі й донині крізь мене скриплять вози, як віко домовини, і щоночі везуть їх у могильники. І щоночі чую, як оплакують ті велетенські могили лише солов'ї та зозулі,  білий квіт са­дів та цвинтарні бузки, плачуть молоді трави, стогнуть жи­та, ридма ридають зорі, летять у ніч і гаснуть над спо­рожнілими хатами.

І щовесни у Великодню ніч, як забуяє зело, спалахнуть цвітом сади, як зійде місяць і вистоїться у ставках та кри­ницях вода, як вмовкне лихо, приходять з небес три жони святі: Київська Русь, козача Січ і соборна чорнобильська Україна. Розстеляють домоткані обруси уздовж Дніпра поміж трав  та зілля, ставлять полив'яні миски з коливом, варениками,  Кулішем, галушками,  узваром, медами.  Засвічують поминальні свічі. Тоді дзвонять дзвони Деся­тинної церкви, Михайлівського Золотоверхого монастиря, козацького Межигірського,  Пирогощі і звучить сивий го­лос посивілої від горя землі:

«Ходи до мене, роде мій вечеряти! Марії,  Ганни, Уляни, Мокрини, Соломії, Уласи,  Палажки, Пилипи, Андрії. Василечки, Грицики, Катрусі, покірно прошу до святої вечері. При­гощайся, причащайся, роде мій скорботний! Діти — мої  квіти викошені! Ключ мій журавлиний на рідній землі під­стрелений! Муко моя довічна! Скорбото мов всевишня!»

І пливуть Чумацьким шляхом білі тіні з білої небесної України й сідають до поминальної вечері:

„Як там тобі, родино наша, на тій небесній Україні?  -  допитується сивий голос. -  Чи ж ростуть і там тополі,  маль­ви, калина? Чи ж біпі у вас хати?" Як сіється, жнивується. чумакується. Бондарюється? Чи ж є вечорниці, реготи по хуторах і левадах? Чи ж заручини і хрестини, чи ж ра-дість є?  Мабуть, це все до вас пішло, бо на земний Україні ні сміху, ні радощів, ні пісень. Пише квітує погибель, пише регоче лихо, лише жнивує горе на чорнобильській межі.”

Роде ваш небесний! Народе Божий неоплаканий! Лика неціловані, руки неперехрещені!  Душі  рідні перед господніми воротами не поблагословенні!

Прости, народе Божий! Прости, цю прокляту землю, цей милий рай, на якому оселився диявол. Усіх нас грішних прости, що мовчали, за упокій твій молебнів не справляли, поминальних свічок не світили,  обідів за тебе не робили.

І ми покарані за безпам'ятство.  І  до нас озвалося пихо.  Нагодовано і нас смертоносним плодом, горить і над нами лиховісна непогасна свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє  не­бесне вам, Душі убієнні!

Господи! Страждання, муки і горе мого народу до Всевишньої скорботи зарахуй, біди й погибель від землі й народу сущого відведи. Нині, прісно і навіки вічні відведи! АМІНЬ.

Використана література:

1. Бадзьо Ю. Вигублювали не просто села. /газета „Голос України”, 30 червня 1993 р. №121 (621).

2. Безотосний М. Політика голодоморів на Полтавщині/ газета „Зоря Полтавщини”, 19 листопада 2003 р. №181(20203).

3. Дяченко С. Жах. Кіноповість про голод 1933. – К. : Столиця, 1991.

4. Єрмак О. Пам'ять. Голодомор. Факти свідчать. Страшна ціна/  Зоря Полтавщини

5. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор/ Пер. з англ. К.: Либідь; 1993.

6.  Кульчицький С.В. 1933: трагедія голоду. Т-во „Знання”. – Київ, 1989.

7. Марочко В. Голодомор в Україні: причини і наслідки. Діти – жертви голодомору. /газета „Освіта України”. 1993 р.,  Спец – підручник.

9. Нечипоренко  М. Україна на „чорній дошці”. /  газета „Голос України”, 20 жовтня 1992 р. №200 (4500).

10. П.М. Таланчук Проведімо уроки державомислення. /газета „Освіта України”. 1993 р.,  Голодомор в Україні: причини і наслідки. Діти – жертви голодомору. Спецвипуск – підручник

11. Хандрос  Б. Смертні листи. – К.: Дніпро, 1993

Година скорботи "Свіча нашої пам'яті"

Година скорботи

                                                "Свіча нашої пам'яті" 

Ні труни, ні хрестів... І ні тризни.

Прямо в яму. Навіки віків!

Чорна сповідь моєї  Вітчизни.

І її затамований гнів...

                                   Л. Листопад

            21 листопада 2018 року у приміщенні Сахнівщинської сільської бібліотеки була проведена година скорботи, присвячена   річниці голодомору на Україні.

           Були присутні учні старших класів місцевої школи та молодь села.

           Оформлення приміщення:

·        на столі запалена поминальна свіча, колоски пшениці перев’язані чорною стрічкою;

·        книжкова виставка на тему „Голод 33: біль і жах українського народу”

·        спогади очевидців голодомору;

·        малюнки учнів школи на тему „Голод очима дітей”

·        фотографії з газет та журналів, де зображено трагічні сторінки із життя українського села;

·        історична довідка про голодомор 1932-33 р. р.

           Під час заходу звучала  жалобна музика.

  

Перегляд фільму „Великий голод”

  

Сценарій підготували :

    бібліотекар Сахнівщинської  сільської бібліотеки Штонда Т. О.

    вчитель історії Сахнівщинської ЗОШ І-ІІ ст.. Михолат Г.А.

                         

Без щастя сім’ї, немає щастя на землі

Без щастя сім’ї, немає щастя на землі

  (До дня людей похилого віку)

Робота учасника обласного конкурсу "Бібліотека року Полтавщини"

                                       

МАШІВСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

СЕКТОР КУЛЬТУРИ І ТУРИЗМУ

МАШІВСЬКА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА

Матеріали

 учасника  І (районного) етапу

обласного   конкурсу

 «Бібліотека року Полтавщини»

Сахнівщинська сільська бібліотека – філія №20

                                                         2018

                                   «Тут думи, почуття, тут мудрість віку…»

         Бібліотека… З давніх часів вона є скарбницею людських знань. Тут у тиші читальних залів можна зустрітися з улюбленими героями, одержати необхідну інформацію, підготувати реферат, поспілкуватися з цікавими людьми або просто відпочити з книгою чи журналом у руках. Бібліотека – це книжковий храм, джерело ідей і скарбниця думок, що прокладають нам стежку у майбутнє. Головне завдання бібліотеки – цілеспрямовано працювати, розвивати інтерес користувачів до знань, відроджувати духовність, традиції українського народу і нашої громади, виховувати патріотизм і високі моральні якості. Тому головне сьогодні – формувати громадянина України, який би глибоко знав минуле та сучасне своєї держави, свого села, вітчизняну та світову культуру. Тому я як бібліотекар намагаюсь навчити користувачів не тільки читати, аналізувати книгу, а й орієнтуватися в потоці інформації, знайти та виділити головне, задовольнити інформаційні потреби користувача, виходячи з можливостей бібліотеки.

Бібліотека на селі - це чи не єдине місце, де кожен житель може реалізувати своє конституційне право на вільний, рівноправний доступ до найрізноманітнішої інформації, отримати можливість для безперервної освіти, д ля гармонійного розвитку своєї особистості.   

     Сахнівщинська сільська  бібліотека працює, виходячи з особистих, соціальних та життєвих потреб мешканців села в інформації, спілкуванні, забезпеченні громадянських прав. Цьому сприяє тісна співпраця з виконавчим комітетом сільської Ради, окремими депутатами. В сільській бібліотеці користувачі та мешканці села можуть отримати всю необхідну для них інформацію, що дозволяє їм вирішувати соціальні питання тощо. Це підвищує рівень правової культури громадян. 

Читачам приємно відвідувати бібліотеку, адже тут панує дружня атмосфера, все чітко налагоджено, на своєму  місці, і, водночас, просто, доступно, красиво і зручно. Органічне входження в життя громади села, внесок у виховання дітей і молоді, роль у створенні культурного середовища, підтримка інвалідів та інших соціально незахищених верств населення - все це чинники, які зробили   бібліотеку важливою складовою соціуму села.  

Бібліотека здійснює роботу через надання індивідуальної та групової інформації, через проведення масових заходів, годин інформації, експрес-новин, уроків-повідомлень, ігрових уроків, зокрема, за темами:

- „Увага, нова книга",

- „До бібліотеки завітай, нову книгу почитай",

- „Сторінками нових книг".

- Книжкові виставки нових надходжень

  Літературні вечори, вікторини,  читацькі конкурси, уроки пам'яті, вечори історичних портретів - це далеко не повний перелік заходів, що організовує бібліотека для своїх читачів. Експозиції книг, виставки-вернісажі пропонували читачам найцікавіші видання різноманітної тематики.

Бібліотека особливу увагу приділяє соціально незахищеним верствам населення, ветеранам II світової війни, воїнам-афганцям,  одиноким громадянам, людям з обмеженими фізичними можливостями.

          Завдання гуманізації бібліотечного обслуговування є дуже актуальним. Важливим у роботі бібліотеки є формування позитивного ставлення до таких людей. І не лише у свята. Хоча бібліотека не може задовільнити їхні матеріальні потреби, проте увага, вчасно донесена хороша книга, журнал чи газета, організована зустріч чи запрошення на святковий вечір, або просто добре слово - допомагають людям забути життєві негаразди і відчути себе потрібними. Обслуговування цієї категорії користувачів допомагає таким людям перебороти почуття самотності, впевненості в собі та в своїх силах, повертаючи їм віру в себе.

В бібліотеці робота із цією категорією читачів здійснюється за такими напрямками:

- взаємодія бібліотеки із органами місцевого самоврядування, медичними установами, школою;

- бібліотерапія як засіб психологічної адаптації;

- нестаціонарне обслуговування людей похилого віку;

- клуби спілкування.

Використовуються наступні форми роботи:

● книжково-ілюстративні виставки: „Здоров'я людей похилого віку", „Соціальний захист людей похилого віку", „Для тих, хто полюбляє сад", „Допоможи собі сам";

● літературно-музичні вечори „Вечір спілкування", „Вечір народної пісні"

● інформаційні години: „Старіння, активне довголіття і ліки", „Як правильно збирати лікарські трави", „Вітаміни на рік", „Запах зілля з бабусиних долонь".

Практикуються виставки виробів декоративно-ужиткового мистецтва талановитих пенсіонерів та інвалідів.

Здійснюється індивідуальне інформування щодо змін у пенсійній системі, пільговому забезпеченні населення, соціально-законодавчих документах, надання адрес і телефонів юридичних консультацій і соціальних служб, які надають безкоштовну допомогу.

  Провідними темами 2017 року стали відзначення річниць знаменних історичних подій:

– Рік Української революції 1917 – 1921 років

– 130 років від дня народження Леся Курбаса (1887–1937) – українського режисера, актора, теоретика театру, драматурга, засновника театру «Березіль»

– 175 років від дня народження Миколи Віталійовича Лисенка (1842–1912)– українського композитора, етнографа, громадського діяча

– 100 років від дня проголошення І Універсалу Української Центральної Ради (1917) про автономію України

– 75 років з часу утворення Української Повстанської Армії (УПА)

           В цей період оформлялись виставки-експозиції до річниць важливих державних подій: «З Україною у серці» (до Дня соборності України),  «Голодомор мовою документів»,   «Віч – на – віч з Шевченком»» (Шевченківські дні), „Не згасаючий вогонь безсмертя» (до Дня Перемоги) і т. д.

До річниці з дня народження Т.Г. Шевченка присвячувались масові заходи: тематичний вечір  « Співці українського духу  » (калейдоскоп ювілейних дат письменників);  перегляд літератури «Постає твій образ, наче промінь ».

Цікавим був літературний вечір « Маруся Чурай – дівчина з легенди».

       Організована в бібліотеці  тематична виставка, присвячена 74 річниці визволення Полтавщини від німецько – фашистських загарбників: «Полтавщина: визвольна осінь 43го».
    Діяльність бібліотечного  закладу з відзначення 73-й річниці визволення України від німецько-фашистських загарбників була спрямована на збереження пам’яті про подвиг українського народу у Великій Вітчизняній війні, формування свідомих громадян України з якостями громадянина і патріота.

           Дню пам’яті жертв Голодомору присвячувались   вахта історичної пам’яті «Запалимо свічки» 
      До 26-ї річниці незалежності України в бібліотеці проведений день українознавства «Україна: утвердження незалежної держави» та організована книжкова  виставка  ««Ти будеш жити, Україно, країно щастя і добра».

      На сьогодні, пріоритетними напрямами діяльності бібліотеки є впровадження електронних технологій у систему бібліотечно-бібліографічного обслуговування користувачів; подальший розвиток програм стимулювання читання та виховання інформаційної культури; підвищення комфортності бібліотечного середовища; удосконалення сервісного обслуговування користувачів. Головна мета бібліотечної діяльності залишається незмінною: сприяння популяризації бібліотеки і книги. Місце книги в житті молодих людей змінюється під впливом інформаційних технологій і телебачення, але все ж книгу комп'ютер замінити не зможе. 

       Електронний варіант будь – якого видання не замінить живого спілкування з книгою. Інтернет доповнює і розширює інформаційні можливості бібліотеки, але молода людина, приходячи до бібліотеки, бажає погортати журнал або яскраво ілюстровану книгу. І ми надаємо всі умови для інформаційного забезпечення всіх наших користувачів.

      Важливу роль у державі відіграє мова корінного населення. Зрештою, з мови починається сама держава. У мові - важлива суть існування держави, її сила і могутність. Без рідної мови не має народу як нації. Поетично і влучно сказав про це відомий письменник Панас Mирний, який назвав мову найдорожчим скарбом народу. Він писав: "Мова - така ж жива істота, як народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то вже буде смерть задля його душі, смерть задля всього того, чим він відрізняється від других людей»   

          Рідна мова – це скарбниця знань, вона є своєрідним листком, що поєднує покоління минуле з сьогоднішнім та прийдешнім і тому популяризація рідної мови – важливе завдання бібліотеки.
       Уже традиційно у перші тижні листопада в  сільській бібліотеці та у Сахнівщинському НВК    спільно  проходить Тиждень української мови, приурочений до Дня української писемності та мови. 

     Цього року програма предметного тижня була, як завжди, досить насиченою. Учні мали змогу поринути у багатющий світ краси і принад рідної української мови, вшанувати пам'ять про видатних діячів нашого народу, завдяки яким вона сьогодні у нас є.

         Проводилось багато заходів для дітей, основна мета яких –  залучення дітей до бібліотеки. Це і конкурси читців, конкурси на кращу ілюстрацію до улюблених книжок, конкурси малюнків.

Цікаво пройшли літературна година  «Мова рідна, слово рідне» та  урок мовознавства «Мова моя – це душі джерело».

Значну увагу приділяє  бібліотека  популяризації української мови, вшануванню пам'яті Т.Г. Шевченка і популяризації спадщини Великого Кобзаря. Традиційно святкує бібліотека Міжнародний день рідної мови, День слов’янської писемності та культури, Шевченківські свята. 

Ідеї толерантності   розглядається  як найбільш ефективний, дієвий засіб встановлення доброзичливих відносин, злагоди між людьми, народами і країнами, збереження миру на Землі. Вони мають визначати характер стосунків у кожному людському осередку нашої країни, вони  є головним фактором внутрішньої стабільності і мирного розвитку.

Бібліотекою  спільно із   сільською радою та іншими учасниками соціальної сфери  було проведений захід,  присвячений  Міжнародному  Дню толерантності.  Присутні переглянули  виставку літератури  “Міфи і правда про рівність”, а також були активними учасниками тематичного ранку «Дітям світу – сонце й мир».  Було проведено  анкетування  «Наскільки ви толерантні», а закінчилося свято конкурсом малюнків «Я малюю радість».     

   Становлення України, як демократичної, соціальної правової держави, формування засад громадянського суспільства безпосередньо пов’язане із нагальною проблемою підвищення правової культури населення, його соціально-правової активності, адаптації до умов сучасного демократичного-правового суспільства.

                                                                   Один з напрямків роботи бібліотеки – популяризація правових знань, виховання у молодих читачів поваги до закону, формування у них необхідності жити по правовим нормам. Цій темі присвячена гра «З героями казок по статтях Конвенції».

          У  бібліотеці-філії був проведений правовий орієнтир для читачів старшого шкільного віку під назвою «Основа держави-закон і право».  Під час заходу бібліотекар познайомила присутніх з поняттями: право, обов’язок, декларація, конвенція, моральні норми поведінки. Знання права та закону були закріплені участю у бліц турнірі, переможцем якого вийшла команда 9 –го класу. Досить ефективними були: бесіда за круглим столом  «Щоб не постукала біда у двері», бесіда – тренінг «Біля небезпечної межі». Проведення цих заходів допомагає молоді вирішувати різні проблемні ситуації в рамках статей закону.

9 грудня  2017 року  відбувся  урок правознавства «Права та обов’язки дитини в сучасному світі». Його учасниками  були учні школи та сільська молодь.   З обов’язками дітей та наслідками їхнього невиконання, юних учасників заходу ознайомив  учитель місцевої школи, у минулому працівник міліції, Михолат Василь Іванович.   Він розповів про різні види порушень, навів практичні приклади, розповів  про те, до чого призводить неповага до закону, та про відповідальність, яка наступає для дітей згідно законодавства України .

         Михолат В.І.   провів  бесіду з  присутніми на тему «Незнання закону не звільняє від відповідальності».    

Учасники заходу взяли участь у вікторині з правових питань „Чи знаєте ви…”, де юні гості заходу мали змогу активно проявити себе,  відповідаючи на каверзні запитання. Підлітки ознайомились з процесом виникнення законів та правил у суспільстві, на різноманітних прикладах із реального життя вчилися навичкам роботи з правовими документами.

      До Дня права у  бібліотеці   створений  тематичний куточок «Біля небезпечної межі».

         Протягом звітного періоду проводилися  інші заходи з даної тематики.

"Закони шкільної родини для української дитини" (читацький діалог),  "Свобода чи вседозволеність" (діалог з читачами),  «Підліткам про право і закон» (бесіда).

                         Перед підлітками особливо гострою є  проблема морального вибору, вибору свого місця в житті, визначення власного «я». Тому безцінний герой – приклад близький за віком, по часу, по ситуації. Проведений бібліографічний огляд «Портрет підлітка в сучасній літературі», розповів  про книги, адресовані безпосередньо підлітку. Як це важливо – не дати вбити в собі людину, виховувати в собі задатки доброго і прекрасного – ось головний висновок, до якого   прийшли  підлітки  після знайомства з цими книгами.

      Активними присутні були  на  диспуті  «Молодь. Віра. Мораль», який проведено  до дня захисника Вітчизни, святої Покрови та дня козацтва.  Піднімалося питання конституційного та морального обов’язку захисту Батьківщини від російської агресії.

        20 грудня 2017 року    бібліотекар  завітала до  учнів  початкових класів  на свято Миколая. Дітей чекала святкова програма «По країні, з краю в край, ходить Святий Миколай!», конкурси, маса поздоровлень, ну, і, звичайно ж, солодкі подаруночки.   У віршованій формі хлопці розповіли глядачам легенду про Святого Миколая, про історію походження свята, про традиції цього всіма улюбленого дня. Мультимедійні ролики про добрі вчинки Святого Миколая діти дивилися із захопленням. Але найбільше задоволення діти отримали на майстер-класів, виготовляючи власноруч ялинки та прикрашаючи їх. Як і на будь-якому дитячому святі, не обійшлося без конкурсів. На завершення свята діти сказали один одному дуже багато теплих слів, красивих побажань і отримали цукерки «від Святого Миколая». 

            З метою  розширення   та  поглиблення знань  дітей  про Великодні свята,   показу краси і значущості одного з найвеличніших християнських свят, ознайомлення з історією виникнення писанки, був проведений  урок народознавства  «Так натхненно дзвонять Великодні дзвони».    Учні підготували пасхальні вірші, заспівали веселі пісні, а також продемонстрували власноруч виготовлені писанки. Діти подивилися слайд-шоу  «Пасхальні крашанки і писанки», звідки дізналися  що на Україні існує два види фарбованих яєць. 

           До Дня пам’яті жертв голодомору проведений вечір – реквієм «Ми в цій землі житами проросли, щоб голоду не знали люди вічно»   
та організовано   книжкову виставку-факт «Голодомор мовою документів».             

       Захід розпочався з показу відеокліпу пісні «Свіча» Оксани Білозір. Ведучі   розповіли про трагічні сторінки страшного голоду 1932-33рр. Адже у світовій історії не зафіксовано голоду, подібного до того, що випав на долю України – однієї з найродючіших країн світу.
        Під мелодію «Реквієм» А. Моцарта звучали  рядки з поеми «Голодомор» Н. Виноградової, а також поезія Д. Головка «У той рік заніміли зозулі». 
     Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933роках, пам’яті  українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття, присвячено хвилину мовчання і запалено поминальну свічку.        
         Учасники заходу переглянули відео сюжет документального фільму «Великий голод».  Ведучі заходу ознайомили присутніх з спогадами жителів нашого села,  очевидців страшної трагедії.
     Працюючи в цьому напрямку,  бібліотекою було  організовано  відкриті перегляди літератури, цикли книжково-ілюстрованих виставок  “Полтавщина: золоті степи, сині води, щедрі люди” , «Ти пам’ятаєш, як все це було», «Від тієї війни залишився слід».

      Проведено цикл заходів по відзначенню дат загальноукраїнської значущості, зокрема, до Дня Соборності України, Дня Державного Прапора України та відзначення Дня незалежності України, Дня Гідності та Свободи, зокрема    краєзнавча година  «Мій край, мій народ, його минуле» , урок історії   «Ланцюг історії не перерветься»  та  флеш-опитування «Що ви знаєте про український прапор?»; виконання патріотичних віршів про Україну.

        Складовою частиною роботи з краєзнавства   стали  історико- культурні години біля пам’ятника і меморіальної  дошки, електронні презентації, слайд-подорожі, конкурси, пізнавальні ігри, віртуальні подорожі по меморіальних місцях Полтавщини і т.д.

         Основними формами краєзнавчої та народознавчої роботи у бібліотеці є книжкові виставки та тематичні полички. Влаштована книжкова виставка "Там бере початок Україна, де росте біля хати калина", "Барви рідного краю" (виставка народних умільців села: вишиті рушники ікони, різні вишиванки), фотовиставка «Тут все священне, все моє, бо зветься просто краєм рідним».

         В бібліотеці  активно ведеться краєзнавча робота: створено краєзнавчий куточок, який  поповнюється новими експонатами з історії села, декоративно-ужитковими матеріалами. Разом з радою ветеранів, краєзнавцями краю бібліотека  здійснює краєзнавчий пошук, оформляють альбоми, фотостенди, теки, пам’ятки тощо.
      Разом з місцевою владою, Будинком культури і школою бібліотека бере активну участь у підготовці і проведенні Дня села. 

     У звітному році з питань екології та охорони здоров’я   проведено заходи:  книжкова виставка «Чорнобиль не має минулого часу», урок  пам’яті «…Позбав Чорнобильського лиха народи всі і грішних нас», флеш – моб «Земля – наш спільний дім» (до Дня довкілля),  вікторина «Птахи наші вірні друзі» ( до Міжнародного Дня птахів), відео-презентація «Тварини, які залишили червону книгу».

      Бібліотека займає активну позицію щодо екологічного виховання підростаючого покоління та екологічної просвіти жителів села. Жителі села мали змогу не тільки переглянути літературу, але і відвідати сайти, де розглядаються  питання підвищення енергоефективності в будівлях і скорочення споживання енергії.    Спільно зі школою   проведено  екологічний  ранок «Хвала рукам, що пахнуть хлібом».   Зверталася увага  на багатоаспектність висвітлення екологічної проблеми: екологія і мистецтво, екологія і право, екологія і краєзнавство.    

             В рамках цього напрямку протягом року  відбувалися заходи, спрямовані на залучення уваги користувачів до літератури про природу.

       Здоров'я - одна з головних цінностей людського життя. Важливе значення в питанні його підтримки має спосіб життя людини і її ставлення до власного здоров'я. Зараз здоров'я населення, насамперед молоді, залишає бажати кращого. Культура здорового способу життя поки що не отримала поширення серед населення. Велику роль у його пропаганді, в популяризації культури здорового способу життя відіграє  бібліотека.

      У 2017  році бібліотекарем    було  проведено  годину запитань і відповідей «Гіркі плоди «солодкого життя».  Оформлено виставку  літератури «Стиль життя – здоров’я». Відбувся урок – дискусія з попередження поширення ВІЛ/СНІД серед молоді на тему «СНІД: подумай про майбутнє – обери життя». На зустріч з молоддю була запрошена фельдшер Бігун К. П..

       У рамках Всеукраїнської акції «Українська молодь читає» у Сахнівщинській сільській бібліотеці – філіалі  проведені огляди книжкових виставок   «Ця нова стара класика» та літературний подіум «Модна книга» для учнівської молоді села. В ході проведених просвітницьких заходів бібліотекар презентувала нову літературу  та надала  іншу цікаву інформацію.

                         У серпні  у бібліотеці відбулася  чергова літературна зустріч «Щирим серцем поезія лунає» з місцевою поетесою Стоян Л.Д. Жінка  поділилися новими віршами з присутніми, які проникнуті єдиною темою – життя. Це і  ностальгія за минулим, за юністю, яка вже не повернеться,  і  прагнення   справедливості, загострене почуття обов'язку, відповідальності перед громадянами своєї країни, земляками, друзями, дітьми.

    Учасники заходу побажали Ларисі Дмитрівні творчої наснаги, вічної музи та легкого пера!

       Окремі бібліотечні виставки присвячувалися певному виду мистецтва: виставка-стенд «Світ наших захоплень», виставка-експозиція «Шлях до прекрасного», виставки творчості окремих майстрів народної творчості, виставки-презентації сімейних  талантів.

       

           Бібліотекар шукає шляхи цілеспрямованого впливу на духовно-моральне становлення та естетичний розвиток особистості. Головне в цій місії – підняти престиж літературної класики, пробудити і поглибити інтерес до неї. Звернення до творів класиків художньої літератури, особливо українських, формує духовність, громадянську зрілість читача. На сьогоднішній день це одне з найбільш важливих, основоположних напрямків роботи бібліотеки. Саме цей напрямок сприяє перетворенню випадкового відвідувача бібліотеки у кваліфікованого читача незалежно від його віку.

         У  Сахнівщинській бібліотеці   завжди урочисто відкривається акція «Канікули з книгою!» й що символічно, що починається вона у перший день літа, коли відзначаємо Міжнародний день захисту дітей.

         День захисту дітей – особливе, надзвичайне свято, добре, світле, радісне… Адже дитинство – чудова, найкраща пора надій, сподівань на щасливе життя, здійснення всіх веселкових мрій.

     Ми, дорослі, хочемо бачити своїх дітей завжди усміхненими, щасливими, успішними, прагнемо та намагаємося здійснення своїх мрій і сподівань, щоб діти росли здоровими, розумними, гідними своїх батьків, патріотами своєї Батьківщини, прославляли свої родини та рідний край.

         У цей день книгозбірня разом із Сахнівщинським НВК  влаштувала   розважальні  та пізнавальні заходи для дітей. Серед них виставки, тематичні полиці («Літо. Канікули. Цікава книжка», «У Казковому царстві», «Ми за мир й сонце на планеті !», «Канікули  – з книжкою !»),  свято та конкурси з іграми, подарунками, веселощами, смаколиками.  На свято зійшлися юні користувачі – учні  1 – 7 класів, дехто прийшли з своїми батьками чи з бабусями та  дідусями. Було дуже цікаво, весело, всі залишилися задоволеними,  отримали багато нових цікавих вражень, емоцій, довго не розходилися по домівках .

           Протягом 2017 року в нашій бібліотеці   проходить акція «Читають всі – читайте й Ви!».  

Мета акції: виявлення художніх творів, популярних серед молоді.

                 Бібліотека має певні напрацювання в організації сімейного дозвілля, який визначила як один із пріоритетних у своїй діяльності. Організовано відкритий доступ до тематичного стелажа, присвяченого проблемам родинного виховання - «Світ сім’ї – світ, в якому ми живемо».

 До послуг читачів не лише пізнавальні книги для сімейного читання, видання з питань виховання дітей, але й художні книги, які розповідають про відносини між людьми, створення сімейного затишку, дотримання родинних традицій, загальновідомих цінностей, вирішення щоденних проблем.

     Висвітлюючи державну політику в підтримку сім’ї, родини, бібліотека   працює  над вирішенням таких проблем з даної теми:

- відновлення традиційних форм спілкування в сім’ї, сімейного виховання, освіти, читання;

- організація дозвілля ;

 - педагогічна просвіта батьків.

      У бібліотеці  проведено диспут «Гендерна політика в Україні», у якому приймала участь молодь села та представники старшого покоління.

 Під час дискусії  велика  увага приділялася  таким поняттям як  формування у дітей моральних цінностей з позиції добра, справедливості, людяності, гуманності взаємин у сім’ї, відповідальності кожного за власну родину, важливість ролі сім’ї у житті суспільства, виховання культури поведінки в сім’ї, залучення до традицій та звичаїв, родинно-побутової культури українців.

            Питання профорієнтації – актуальне питання, тому своїм користувачам бібліотека    запропонувала зустріч - діалог „Дорога у професію починається зі школи», де старшокласники взяли участь в тестуванні, рольових іграх, відповідали на запитання вікторини.

       На „Ярмарок професій” бібліотека запросила своїх користувачів – учнів 9-го класу. В бібліотеці „продавали” професії: лікаря, економіста, менеджера, бібліотекара, вчителя. Наприкінці заходу діти   оглянули літературу з книжкової виставки „ПрофіСтарт: дізнайся про професію більше», яка дала конкретну інформацію щодо найбільш затребуваних професій сучасності.

      Напередодні Дня соціальної справедливості було проведено  профінформаційний груповий  захід  «Мій перший крок до ПРОФЕСІЇ»  для учнів  7- 9 класів та підлітків, які не навчаються у школі. До участі у заході були  запрошені батьків учнів, педагогічні працівники, представники органів влади та органів місцевого самоврядування, представники цікавих професій.

      Діти, користуючись відомостями про ринок професій району,  малювали   Мапу професій  району (села) (ПЛАКАТ); визначали  ТОП - 10 найпопулярніших професій   району; створити «Дерево професій» моєї родини (ПЛАКАТ).

       Проведено  майстер-класи представників цікавих професій.      Бібліотека надає користувачам широкий спектр інформаційно-бібліографічних послуг:

	·         доступ до інформаційних ресурсів Інтернет; ·         книжкові виставки, перегляди; ·         інформаційні огляди; ·         екскурсії по бібліотеці; ·         індивідуальне та групове інформування; ·         пошук інформації в Інтернет на замовлення; ·         бібліотечні уроки; ·         консультації;
	-        бібліографічні довідки; надання ПК для самостійної роботи; -        запис на CD та на інші носії; -        набір тексту, -        аудіо прослуховування та відео-перегляди; -        редагування тексту

       Своїми формами роботи Сахнівщинська сільська  бібліотека – філія №20  вносить вклад в подальший розвиток інтелектуального, духовного потенціалу, популяризацію здорового  способу життя, підвищення рівня та якості життя жителів села.

            Успіх інформаційної діяльності перебуває в прямій залежності від кількості заяв та якості нових надходжень як книг так і періодичних видань. На даний час в бібліотеці не вистачає різних видань  на  нову  програмову художню літературу.

           Серед традиційних заходів масового інформування є Дні інформації, огляди нових надходжень, прем’єра книги, аукціон нової книги, день нової книги і день одного журналу, перегляди літератури, експрес – інформації, інформаційні години .

         Сучасна бібліотека – це не лише зібрання текстів і документів, це великий світ соціальних комунікацій. Майбутнє лише за тими бібліотеками, які поєднують традиційну культуру спілкування з книгою із новітніми інформаційними технологіями.  Саме у такому  спектрі розвивається Сахнівщинська СБФ №20.

         Маючи 2 комп’ютери, сканер та принтер, бібліотека надає    якісні інформаційно – просвітницькі послуги  та створила умови для вільного доступу до широкого спектру інформаційних ресурсів.

        Жителі села мають можливість отримувати консультації щодо соціальної захищеності, пошуку додаткових заробітків та інформацію про благодійні фонди.

На даний час користувачі стали активніше відвідувати бібліотеку.

Планується підвищення іміджу бібліотеки завдяки співпраці із ЗМІ, спонсорами, органами влади