Сценарій до Дня Гідності та свободи

Оформлення: виставка плакатів «Наш дух не зламати, свободу не вбити!», виставка учнівських творчих робіт «Наш пошук і творчість тобі, Україно!», двоє учнів тримають прапор України, привезений учасником  АТО Жигилієм Д.В., з підписами та побажаннями учням від воїнів.

Виступ  бібліотекаря:

Сьогодні  відзначається День Гідності та Свободи на честь вшанування Революції Гідності – події в історії сучасної України, яка змінила життя багатьох українців, їхнє бачення світу і себе у ньому.

  21 листопада 2013 року   в Києві почалися студентські акції протесту, спричинені несподіваним одностороннім рішенням влади відкласти підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

       Після жорстокого побиття студентів та розгону Євромайдану, мирний протест переріс у масові зібрання – щотижневі віче для підтвердження своїх поглядів, громадського спротиву – та постійні сутички між протестувальниками та спецпризначенцями, наслідком яких стала трагічна загибель понад 100 людей – Героїв Небесної Сотні…

      Профспілки у той нелегкий час підтримали вибір українського народу, креативної молоді, у напрямі європейської інтеграції України. І у ході розвитку революції Будинок профспілок опинився в епіцентрі доленосних для країни подій.

       На усіх його поверхах вирувало життя: окрім працівників апаратів всеукраїнських профспілок, які щоденно працювали, там були розміщені пункти обігріву, медичної допомоги членам профспілок, які брали участь у мирній акції, організовані харчування та створено основний майданчик для сповіщення про події Євромайдану – прес-центр.

     Події 18-20 лютого 2014 року стали справжньою національною трагедією. У мирний час, у центрі Європи прицільним вогнем було вбито десятки громадян України, а Будинок профспілок – спалено вогнем. І це стало переломним моментом тогочасного режиму.

     «Революція Гідності» – так назвуть згодом «Євромайдан» – об’єднала весь український народ навколо високої мети – відстоювання незалежності України, її розвитку в європейському співтоваристві, захисту демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, досягнення гідного рівня життя й праці.

       Зараз, коли Асоціацію з ЄС уже підписано, ми вшановуємо учасників тих історичних подій – справжніх патріотів країни, достойних нащадків своїх героїчних предків, і сповнені гордістю за наших співвітчизників, які понад усе цінують свободу і гідність.

    Сьогодні боротьба за незалежність України, її суверенітет, кордони продовжується, і від зовнішньої агресії нас захищають такі ж патріоти й щирі люди, які були на Майданах міст та містечок нашої країни.

      Сьогодні  твориться історія, яку пишемо ми разом – хоробрі захисники, військові, романтики революції, скептики, політики, медики, волонтери і освітяни – які передають зерно знань, навчають любити свій край і свою Україну! Слава Україні! Героям Слава!

Ведучий 1: "Україна – це територія гідності й свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції – наш Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013 року, Революція Гідності. Це був надзвичайно важкий іспит для України, коли українці продемонстрували свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи. 

Ведучий 2 : Свято до Дня Гідності та Свободи  оголошую відкритою.

(звучить Гімн України)

Учень 1                           "Боротьба не за щастя  вже навіть іде —за життя!

                                           Бо його забирають.

                                          Нас Надія веде, нас ідея веде

 За свободу для рідного краю.

Учень 2                         Українцю, поглянь, там побили жінок!

          Глянь, вже люди ховаються в храмі!

         Де таке ще траплялось, коли це було

   Аж в такому нестерпному стані?..

Учень 3                          Так чинили лиш варвари, злісні хани,

          Лиш від них люди в церкві ховались.

          А сьогодні це власні привладні пани

         Вже над нами так само знущались!"

Ведучий 2: Указом Президента України від 13 листопада 2014 року, з метою утвердження в Україні ідеалів свободи і демократії, збереження та донесення до сучасного  та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року-лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів України та її європейського вибору, установити в Україні День Гідності та Свободи, який відзначати щорічно 21 листопада.

Ведучий 1: Акції на підтримку євроінтеграції в Києві розпочалися 21 листопада 2013 року після того, як стало відомо, що уряд України вирішив зупинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Документ планувалося підписати на саміті Східного партнерства у Вільнюсі 28-29 листопада. Люди, обурені рішенням уряду України, вийшли на майдан Незалежності в Києві. Акцію назвали "Євромайданом".

Ведучий 2:  Серця українців з різних куточків багатосльозної країни почали вистукувати в унісон: "Разом нас багато, нас не подолати". Майдан кликав: "Усі, хто вірить в Україну, вперед!".
Тепер ми живі, як діти своєї Батьківщини, і житимемо, допоки будемо вірити і творити правду.

Учень 4: Україно, моя ти єдина!

                Київ – місто, це гідності дім

                Тут зібралась твоя вся родина

                І мільйонів сердець чути тут гучний дзвін

                Ми – сини твої, доньки й онуки

                Нас одна лиш поєднує ціль-

                Жити в вільній, прекрасній країні,

                Європейські закони хай панують у ній

                Бо давно ми всі є європейці

                І Європа в душі є у кожного з нас

                Ми не хочем терпіти наруги

                Хай найшвидше настане довгожданий цей час!
Ведучий 1: Шановна громадо! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття. Ми з вами вшановуємо пам'ять героїв різних історичних подій: Голодомор 1932-33рр, Битва під Крутами, Бабин Яр. Тепер ми стали сучасниками ще однієї масової трагедії і водночас пам’ятної події для нашої країни. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Учень 1

Моя хата не скраю
Тому і вмираю  я за Україну,
ЇЇ честь та славу.
Пробач мені, мамо, що тебе покидаю,
Бо мушу йти на війну
Проти осатанілої зграї.

 Хто зна, чи вдасться мені тебе ще побачить
Та я сподіваюсь,
Що одного ранку прокинешся
Та й мене пробачиш.

Учень 2                         
Пробачиш та й заплачеш,
Сліз не жаліючи, обмиєш ти ними усю Україну,
Україну нову, сильну,
В якій брат за брата 
Йшов під кулі навпростець,
Не боячись ката.
Ти подивишся навколо- 
Все не так, як було.
Хоч мене й немає поруч
Знай, що я, сумую…

Учень 1:  Після цього було ще багато невинних жертв, їх назвали Небесною сотнею.

 А сотню вже зустріли небеса..

Летіли легко, хоч Майдан ридав…

І з кров´ю перемішана сльоза….

А батько сина ще не відпускав..

Й заплакав Бог, побачивши загін:

Спереду – сотник, молодий, вродливий

І юний хлопчик в касці голубій,

І вчитель літній сивий-сивий…

І рани їхні вже не їм болять…

Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

Як крила ангела, злітаючи назад,

Небесна сотня в вирій полетіла…

2-й учень:   Нам є з кого брати приклад і в наш час – це герої «Небесної сотні», яких значно більше полягло під час акції протесту на Євромайдані у грудні 2013 та лютому 2014 роках. Саме ці герої допомогли повалити корумпований уряд Януковича та його прибічників, а ті, хто залишився живим, зараз в складі Національної гвардії та українського війська безстрашно воюють за цілісність кордонів нашої держави.

1-й ведучий: Сьогодні ми в скорботі й з великою вдячністю згадуємо Героїв Небесної сотні, котрі відтепер постійно споглядатимуть за нами та нашими вчинками. Майдан став символом боротьби, символом утвердження  прагнень до європейських цінностей у споконвічно європейській державі.  І за цю боротьбу,  за нашу з вами свободу й оновлення країни заплачено страшну ціну: своє життя віддали найкращі.  І більшість  з них – молоді, сильні. Ті, хто лише починав жити….

Учень 3                         
Та ми усі від Бога люди.
Живем надіючись, не боючись.
Чи ми запам’ятаєм, чи забудем,
Як наш народ топтали, сміючись?
Учень 4                         

Мамо, я живий, лиш закриті очі....
І серце не б`ється, не вирує кров...
Ти тільки не плач, знай - всі дні і ночі
Я буду поруч - в грудях, де живе любов!
Учень 1                        
Ти пробач мене, мамо, за гіркії сльози,
За ту біль, і той жаль, що я наробив.
Я ж хотів лише миру, добра і свободи...
А мене за це ворог безжалісно вбив.
Учень 2                         
Не жалій, моя нене, що я не вернуся,
Не кляни ворогів! Нехай судить їх Бог!
Я для тебе сьогодні з небес посміхнуся,
Ти лишень свої очі здійми до зірок!
 

Учень 3

 У нашій пам'яті Ви назавжди лишились,
Історія одна, і Ви - її частина.
Ви тільки знайте, браття, ми за Вас молились,
І молимось: за Вами - ненька Україна! 
Вже не повернеться додому той хлопчина,
Що його вчора тільки мати відпустила,
Поцілувала, тихо мовивши: "Іди, дитино,
За щастя України, бо вона - єдина".

Учень 2
Казала мати берегти себе. Але даремно,
Бо хлопець був готовий йти безстрашно,
Аби лише країна, котру так кохав страшенно,
Не стала на коліна, а боролася відважно.
Учень 4                         
Хлопчина вірив, що колись, одного ранку,
Відкривши очі, він відчує повну волю.
Але та куля, в день зимовий, на світанку,
Перехопила подих та змінила долю.
Хлопчина вірив, що колись, одного дня,
Розкаже син йому, як любить Батьківщину.
Хіба він знав, що борючись за це щодня, 
Все доведеться відпустити в мить єдину.

Учень 1
Так. Той хлопчина, він не знав тоді,
Що нелюд пострілом прицільним забере життя.
І браття хлопця, українці, у біді,
Заплачуть, відпустивши тіло в небуття.
Учень 2                         
Але ж душа, душа Героя вічно лине!
До тебе наші сльози, молитви, зізнання!
Повір, хлопчино, наша пам'ять не загине,
Як і омріяні тобою  воля та кохання.

Учень 3
Небесна сотня. Прапор. Чорна стрічка.
І сльози, бо ти, хлопче, словом вже не з нами.
Але в думках  ти поруч, і не згасне свічка,
І линуть буде "Слава Україні!"  над ланами.
Учень 4

 Пробач мені, мамо, що одягнув тебе у чорную хустину.

 Ти віддала мене взамін за нашу рідну, вільну, чесну Україну.

Ведучий 1: І до цих пір на території нашої держави немає спокою, після Майдану  розпочалися військові дії на Сході України, в ході яких було втрачено вже кілька тисяч життів солдат та мирних жителів

(Звучить «Молитва за Україну», діти запалюють свічки для надпису «Героям Слава»)

Ведучий 2 Шановні присутні! Сьогодні ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед пам’яттю людей різного віку, яких було вбито у мирний, цивілізований час ХХІ століття.Слово надається учаснику Майдану, воїну Національної Гвардії Штонді Р.Д .

Ведучий 2 Слово надається сільському голові Карацюпі Т.А.

Ведучий 1 І саме тут, сьогодні, скажемо «Люди, бережіть серця свої, щоб не стали каменем! Розбудуйте в душах Божий храм, щоб не повторити великий гріх!»                                    

                                                  Вони боролися за нас

Вони боролися за нас,

Не тільки ветерани,

Щоб був в країні нашій лад

Стояли на майдані.

Їх всіх і били й катували,

Й погрозами лякали.

Та цього владі було мало-

Найкращих повбивали.

Їх пам’ятники квітами покриті,

Про них всі завжди будуть пам’ятати.

Вони для нас добро зробили,

За що їм довелося помирати.

Ці люди всі були найсміливіші -

Вони стояли за своє аж до кінця.

Їх родичі були найщасливіші,

Поки до них не прислано було гінця

З жахливою новиною страшною.

Тож пам’ятаймо цих людей ми,

Бо за нас з тобою

Вони безстрашно полягли грудьми.

Ведучий 2  Вгорі прекрасні зорі, що палають...
Будь-ласка, наші душі вбережи!
Хай кожну ніч нам Янголи співають,
Ти ж своє милосердя покажи.

Ведучий 1 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.

Ведучий 1 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов   від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

(Під мелодію гімну Небесної сотні «Пливе кача» ведучий запалює свічку і передає її учням по колу. Свічку передають з рук в руки )

Ведучий 1: Героям Майдану і воїнам-захисникам України, які загинули за світле майбутнє України, присвячується хвилина мовчання.

(Хвилина мовчання)

Учень:

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ 

ХХІ днесь століття.
Київ.Україна
Плаче над своїм народом,
Як матір над сином.
Плаче бідная над тілом,
Що кровʹю умите,
Скатоване, змордоване,
Садистами вбите.
Онде другий на морозі…
Ні! Живий, ще дише!...
Ледве звівсь на ноги босі--
Вітер ним колише.
Голий, кволий,ще б дістатись
До якоїсь хати…
Люди правду щоб дізнались,
Щоб всім розказати!
Той без вуха, той без чуба,
В чім мати родила.
Похилити хочуть дуба,
Та забракне сили!
Ще й на відео знімають,
Та він не здається:
Гідно голову тримає,
Доки серце б’ється.
Юнак зовсім молоденький
На око не бачить,
Без пальців, а його ненька
Волає і плаче:
«Сину,сину! Де ж ти їдеш?
Та ж там убивають!!!
Ні поспати, ні поїсти…»
Син відповідає:
Як визволю Україну—
Повернусь з братами,
А як треба-- то загину!
Не плачте за нами.
Мішками тіла носять…
Куди ж їх дівають?
Чи хоронять в сиру землю?
Чи так викидають?
Якби ж знати, що за «круки»
На людей полюють,
Відривають ноги й руки,
Катують, мордують…
То не крук, а кажуть, птах,
Що в горах ширяє,
Оспіваний у рядках
Славним Каменярем.
Але то не наша «птиця»--
З сусіднього краю :
З мови нашої сміється,
Бо не «панімає».
А ви, «псевдо козаки»,
Нині Січ зганьбили:
Повдягалися в шапки
І в нові мундири.
Захищали ОблРаду,
Та, скажіть, від кого?
Від людей, що спраглі правди?
Від народу свого?
Ріжуть, палять і стріляють,
Кидають за ґрати,
Дітей Божих розпинають—
Хочуть налякати.
Та не страх, а лють правдива
У серцях повстала,
Бо терпіти вже не сила—
Гідності пора настала.
Просимо у Михаїла,
Звитяжця Святого,
Щоб стояли на колінах
Ми лиш перед Богом!
Відверни кровопролиття
Від свого народу,
Забери усі жахіття,
Даруй нам свободу.
Щоб минулись лихоліття,
Не ховала б сина
В ХХІ столітті
Матір-Україна

Ведучий 1 А ми вам бажаємо всім світлих днів і нехай вам щастить. Дякуємо за увагу!

                                                      (Пісня «Україно»)

Матеріали до сценарію використані з інтернету.

Бібліотекарі на відпочинку

Бібліотекарі на відпочинку

Історія Сахнівщинської сільської бібліотеки-філії №20

         Багато  років гостинно зустрічає своїх відвідувачів сільська книгозбірня.

Історія створення бібліотеки в селі Сахнівщина сягає у далекі  20 роки ХХ ст.  Саме тоді було проголошено гасло «Працювати і вчитися» і  в  Сахнівщині було відкрито лікнеп – школу з ліквідації неписьменності для дорослих. Вчителями у  лікнепі  були вчителі місцевої  школи та письменні громадяни села.

Лікнеп почав працювати з зими 1924 року. Працювали там  Тютюнник Петро Федотович, Кіяшко Марія Ксенофонтівна, Баштанник Михайло Петрович.

    У 1923-1924 навчальному році в селі діяла Просвіта. її головою був Гуржій Михайло Михайлович. Члени Просвіти організували хор, бібліотеку,  ставили в сільському клубі вистави,  виступали з концертами в Іванівці, Григорівці.

У Манилівці (тепер – частина села Сахнівщина) теж діяв осередок Просвіти, яким керував Мирошниченко Федір Андрійович – вчитель, загинув у Великій Вітчизняній війні.

У 1926 році працювали десятихатки з ліквідації неписьменності. Вечорами при світлі каганців молоді дівчата і хлопці вчилися читати й писати. Навчанням керували 2 сахнівщинські вчителі (чоловіки). За спогадами колишньої вчительки математики, завуча Сахнівщинської школи Вірко (Дузенко) Ніни Петрівни, взимку 1927 року на ці заняття ходили її батьки, вже будучи одруженими. Мама Ніни Петрівни розповідала, що, крім читання, письма і початків арифметики, ще проводилися заняття з політграмоти і співів. Загалом у Манилівці курси з ліквідації неписьменності пройшло більше 20 осіб.

Про боротьбу з неписьменністю в нашому селі свідчить документ №162.

Із    протоколу    засідання    Іванівської    сільради, Машівського         району,         про         ліквідацію неписьменності.

8 листопада 1925 року.

Слухали:   двотижневик  ліквідації  неписьменності. Доповідь -зав. лікнепом тов. Павловської. Ухвалили:     шануючи     пам'ять     В.І. Леніна     та виконуючи його заповіт у справі виконання його заклику - «До десятих роковин Жовтневої революції-жодного неписьменного».

 Засідання ухвалює:

-       прикріпити всіх неписьменних до лікнепу;

-       широко популяризувати   вищезазначене   число;

-       посилити роботу по ліквідації неписьменності.

Ідучи поруч з радянською   владою   та  Комуністичною   партією, відкриваючи   неписьменним   широкий   шлях   до освіти.

Хай живе освіта!  Згинь темрява – ворог працюючого люду!

Засідання закінчено співом «Інтернаціоналу» всією аудиторією.

Голова засідання                       (підпис).

Секретар                                   (підпис).

(Архів Полтавського обкому КП України Ф50, оп І, с.105, арх.54-55. «Завірена копія»).

 Саме тоді (за свідченням очевидців) в селі почали організовувати роботу хати – читальні. Вона розміщувалася  в будинку (біля центру, старе приміщення школи). Тут навчалися грамоти дорослі   і читали художню літературу вчителі  для дорослого населення. Фонд бібліотеки на той час складав понад  75 книг, брошур, газет, журналів. Були тут і твори класиків української літератури: Б. Грінченка, М. Кропивницького, М. Старицького.

Коли організовувались колгоспи, а їх на території села було 6 (1928 – 1930 р.р.), то в конторі кожного колгоспу було відведено кімнату для бібліотеки, а книги видавали працівники контори  по сумісництву. В роки   війни роботу колгоспних бібліотек було призупинено,   багато літератури знищено.

Проте відразу після війни почалася робота по відродженню бібліотеки, організовувався збір книг у населення. І  знову почала працювати  в селі  бібліотека. На жаль,  ми не знаємо ім’я завідуючої  бібліотеки.  Для читачів в той період проводились голосні читки, організовувались книжкові виставки, оформлялись бібліотечні плакати.  

В   ?  році на посаду завідуючої Сахнівщинської  сільської бібліотеки  було призначено Віру Калюжні.  Наполегливою працею, високим професіоналізмом швидко здобула заслужене визнання не тільки серед читачів бібліотеки, а й серед усіх жителів села.  Але у 1961 році Віра Калюжна виїхала із села  і завідуючою призначено  Дудник Ніну Якимівну. Вона працювала на цій посаді 8 років – до 1969 року.

За словами Ніни Якимівни, на той час окремого приміщення бібліотеки не було. Весь бібліотечний фонд знаходився у пристосованій кімнаті  у приміщенні Сахнівщинської сільської ради.

У 1969 році  було зведено сільський Будинок культури, де  виділено  дві  кімнати   для бібліотеки.  Це дало  можливість організовувати роботу  читального залу, абонементу та вільний доступ до книжкового фонду.

З 1969 по 1972 р. р. завідуючою Сахнівщинської бібліотеки була Ткач Наталія Яківна. Через сімейні обставини  Наталія Яківна виїхала із Сахнівщини у Машівку, де і працює всі ці роки  бібліотекарем у РЦБ.

Недовго працював у сільській бібліотеці (з 1972 по 1973 р. р.) Запорожець Леонід Федорович.

З 11 жовтня 1973 року  на бібліотечну ниву прийшла працювати молодий спеціаліст   Штонда Тамара Олександрівна.,  жителька села Абрамівка. Тут юна дівчина прижилася, вийшла заміж і Сахнівщина  стала для неї другою батьківщиною.

До бібліотеки почала приходити молодь: послухати радіопередачі, пограти в шахи, шашки, почитати газети, журнали, книжки. З пакунком книг і брошур  Штонда Т.О.  ходила в поле, на тваринницькі ферми, в майстерні. Вона збирала людей і читала їм газетні та журнальні статті, уривки з художніх творів. Для покращення обслуговування читачів безпосередньо  на виробництві відкривались пункти видачі книг.Так були створені  пересувні бібліотечки. Вони з’явились на тваринницькій фермі, в городній і тракторній бригадах. Книгоношенням  також обслуговувалися  люди похилого віку, інваліди і ветерани.

Зростало коло інтересів колгоспників. Крім політичної, спеціальної, сільськогосподарської літератури, вони знайомляться з науковими і художніми творами.  Зав. бібліотекою добре знала всіх читачів, їх прагнення, смаки, нахили. Це допомагало їй рекомендувати колгоспникам потрібну літературу. За допомогою активу проводилися читацькі конференції, вечори запитань і відповідей, масові та індивідуальні бесіди, обговорення книг та оформлялись книжкові  виставки. Тамара Олександрівна  добре орієнтувалась у бібліотечному фонді. Систематичне читання допомагало їй складати  списки рекомендованої і щойно отриманої  літератури з короткою анотацією.

Зважаючи на об’ємну територію сільської ради  та велику кількість жителів, у   селі   Петрівка була  відкрита філія Сахнівщинської  бібліотеки, куди передано 1 тисячу  книг.

У 1982  році при Сахнівщинській бібліотеці створюється кімната юного читача. Піонери і школярі села залюбки приходили  сюди і вибирали собі книги,   проводили ремонт книг, брали  участь в обробці книг, чергували, влаштовували  дитячі ранки. Кімната юного читача стала улюбленим місцем відпочинку дітвори, центром цікавих диспутів і пропаганди дитячої книги.

  Покращилася матеріальна база бібліотеки. Держава виділяє все більше коштів на поповнення фондів бібліотеки, ремонти,  придбання меблів.  Книжковий фонд  сільської бібліотеки в  1973  році  налічував більше 11 тисяч примірників літератури.  Важливу роль у житті бібліотеки  відігравав колгосп «Росія».  Коштів, які надходили   на рахунок бібліотеки, вистачало на підписку 50 періодичних видань.

 Підвищується роль бібліотеки  в духовному  житті населення. Кількість читачів зросла до  600 осіб.     

Але вже у  роки перебудови (1985-1990) значно знизилися темпи зміцнення матеріально-технічної бази бібліотеки.  Зменшилися надходження літератури до бібліотеки на 20-30 відсотків. В зв’язку з недостатнім фінансуванням було  відключено  телефонний  зв’язок у бібліотеці.

На початку 90-х років  ХХ ст. становище бібліотеки було дуже важким. Бібліотекр працювала на 0,01 ставки. Місяцями перебувала  у відпустці за власний рахунок. Книжковий фонд бібліотеки за 10 років не поповнився жодним примірником. Але, незважаючи на  страшні проблеми,  бібліотека залишалася   інформаційним, культурно-просвітницьким, дозвільним центром на селі, осередком  збереження національної культури, народних традицій, звичаїв, центром спілкування сельчан. 

         Сьогодні до послуг мешканців села бібліотека з книжковим фондом 5300 примірників книг.  Щорічно послугами бібліотеки користується понад 400 читачів,  їм видається більше  4000 книг.   Працює бібліотека, виходячи з особистих, соціальних та життєвих потреб мешканців села в інформації, спілкуванні, забезпеченні громадянських прав.

       Читачам приємно відвідувати бібліотеку, адже тут панує дружня атмосфера, все чітко налагоджено, на своєму  місці, і, водночас, просто, доступно, красиво і зручно.

        Завідувачка бібліотекою надає можливість відвідувачам спілкуватися у вільний час, задовольняти свої інтереси та уподобання, зустрітися з улюбленими героями книг, побувати на цікавому заході. Тому завжди людно в бібліотеці. Адже без бібліотеки й бібліотекара не проводяться жодні заходи в селі, чи то мітинг, чи фольклорне свято, вшанування земляків або інші. Тут панує приязнь і душевний затишок, доброзичливість і взаєморозуміння. Органічне входження в життя громади села, внесок у виховання дітей і молоді, роль у створенні культурного середовища, підтримка інвалідів та інших соціально незахищених верств населення - все це чинники, які зробили   бібліотеку важливою складовою соціуму села. 

Бібліотека здійснює роботу через надання індивідуальної та групової інформації, через проведення масових заходів, годин інформації, експрес-новин, уроків-повідомлень, ігрових уроків.   Літературні вечори, вікторини,  читацькі конкурси, уроки пам'яті, вечори історичних портретів - це далеко не повний перелік заходів, що організовує бібліотека для своїх читачів. Експозиції книг, виставки-вернісажі пропонують читачам найцікавіші видання різноманітної тематики.  Організовуючи книжкові виставки, бібліотека реалізує такі завдання і мету: · розкриває та популяризує свій фонд; · інформує про подію та знайомить з чимось новим; · викликає інтерес читачів до літератури різної тематики; · формує позитивний імідж: бібліотеки; · сприяє різноманітному дозвіллю.

Використовуються наступні форми роботи:● книжково-ілюстративні виставки: „Здоров'я людей похилого віку", „Соціальний захист людей похилого віку", „Для тих, хто полюбляє сад", „Допоможи собі сам";● літературно-музичні вечори „Вечір спілкування", „Вечір народної пісні"● інформаційні години: „Старіння, активне довголіття і ліки", „Як правильно збирати лікарські трави", „Вітаміни на рік", „Запах зілля з бабусиних долонь".

        Оформлено книжкові виставки та тематичні полички: "День Соборності України", "Рідний край, де ми живем Україною  зовем!", "Куточок народознавства", "Живі у пам'яті народній", "Кімната казок", "Календар знаменних та пам'ятних дат", та інші.

                 У 2011 році Сахнівщинська сільська  бібліотека – філіал № 20  взяла участь у конкурсу «Організація нових бібліотечних послуг з використанням вільного доступу до Інтернету» в рамках програми «Бібліоміст», перемогли і одержали 2 комп’ютери.  У листопаді 2012  року  при бібліотеці  було відкрито Інтернет – пункт для вільного доступу до мережі Інтернет.   За кошти   ТОВ «Приват – Агро –Альянс» придбано принтер та сканер.

      До Дня проведення безпечного Інтернету було проведено  урок – навігацію «Принади та небезпеки всесвітньої павутини», де відбулося знайомство юних користувачів з безпекою поведінки в інтернеті та залучення їх до участі у вікторині  «Онляндія-безпечна веб-країна».   

       Інформаційні ресурси Інтернету широко використовуються в роботі бібліотеки при підготовці чисельних масових заходів.  Проведення таких бібліотечних заходів сприяє збільшенню поінформованості користувачів щодо актуальних проблем сьогодення.

        Цьогоріч  планується провести  акцію «Канікули з Інтернетом».

В рамках даної акції :

  екскурсія «Цікаві сторінки в Інтернеті»

  бліц-знайомство «Імперія Інформації»

  екскурсія     «Варто знати».

    В Інтернет-центрі   відбуваються екскурсії, день відкритих дверей тощо. Результатом їх проведення є розширення кола користувачів Інтернет-центру та популяризації його діяльності серед громадськості  села.
         Таким чином, можна констатувати, що Інтернет-центр   працює на   підвищення престижу бібліотеки як єдиного гаранту конституційного права кожного на вільний доступ до інформації.

                20 березня 2015 року у селі Сахнівщина на базі сільської бібліотеки відбулися громадські слухання  «Думка громади про бібліотеку» у формі круглого столу. Метою громадських слухань було надання членам територіальної громади села  інформації про роботу   бібліотеки,   перспектив  її розвитку, а також створення умов для ведення діалогу «бібліотека – громада» щодо проблем життєдіяльності  бібліотеки.

     Бібліотекар  Штонда Т.О.,   розповіла про  мету проведення громадських слухань у книгозбірні та проінформувала про діяльність бібліотеки: просвітницьку роботу, участь у сільських святах, дружні зв'язки з односельцями, які дарують   книги у бібліотеку, приймають участь у соціокультурних заходах.

       Саме небайдужість до своєї справи, любов до професії, вміння знаходити спільну мову з людьми різного віку і різних спеціальностей допомогли завідувачці бібліотекою-філією Штонді Тамарі Олександрівні зробити бібліотеку інформаційним центром громади і початковим пунктом пошуку  інформації  із всесвітньої мережі Інтернет.

        На даний час  потребують вирішення питання поліпшення матеріально-технічної бази: оновлення бібліотечних фондів, створення комфортних умов для користувачів, забезпечення сільської книгозбірні новітніми технологіями, належним бібліотечним обладнанням.